ІВАН ПІШТА: ШЛЯХ ВИБОРУ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
У переддень Різдва Христового ми згадуємо історії тих, ким можемо по-справжньому пишатися. Про долі наших студентів, які вийшли за межі навчальних аудиторій та стали на захист України.
Іван Пішта – студент Коледжу мистецтв ім. Адальберта Ерделі. Про таких студентів викладачі, згадуючи, кажуть: бітанга – неспокійний, живий, з внутрішнім вогнем. Він навчався на відділенні декоративно-прикладного мистецтва (художня обробка металу). Та, як це часто буває з творчими людьми, його інтереси не вкладалися в одну форму. Паралельно з фахом Івана особливо приваблювала музика: він був барабанщиком гурту «Salamandra» (2005- 2008 рр.), у складі якого грали студенти-прикладники Коледжу мистецтв ім. А. Ерделі (Олексій Динник, Роман Рущак, Роман Кинів, Іван Пішта).
Після переїзду до Києва його життя відчутно змінилося. Змінилося середовище, темп, сам погляд на себе і світ. Іван почав опановувати новий фах, шукати інші точки опори, спосіб бути корисним і чесним із собою. Саме на цей час припав період дорослішання і глибокої внутрішньої переоцінки. Під час подій Революції Гідності він міг залишатися осторонь подій, але не залишився. Події на Майдані стали для нього не абстрактною історією, а особистим досвідом.
Згодом усе пережите знайшло відображення у серії живописних робіт. У них він зафіксував те, що для багатьох залишалося лише телевізійною хронікою – без дистанції, без ефектів, із внутрішнім напруженням людини, яка бачила й проживала ці події.
«Моїй країні зараз дуже погано.
Стан такий, ніби вона захворіла раком. Є дні чи місяці, коли здається, що хвороба відступає. Але варто лише на мить розслабитися – і аналізи знову невтішні, знову ризики, знову боляча правда.
У таких станах залишається тільки одне: терпіти, вірити й працювати. Працювати над собою, над системою, над кожним вузлом – щоб імунітет народу виріс зсередини й тримав удари. Це складно. Звичайно, б…., це складно. Але головне – не п….. мету. Пам’ятати, заради чого починали.
Ми мусимо здолати цю окупантську ракову пухлину, що лізе все глибше й розкидає метастази.
Моїй країні зараз дуже погано… Як у 2013, 2014, 2022.
Хронологія підказує: ми це вже проходили. І хоча нічого нового наче й немає, бо це, по суті, наше звичне середовище існування – ми тоді вигребли. Значить, можемо й зараз» (21.11.2025)
Сьогодні Іван Пішта – військовослужбовець Збройних Сил України. Його життєвий досвід і вибір сформували в ньому мужність, зрілість і відповідальність. Саме з того колишнього бітанги вибудувався справжній чоловік, здатний тримати удар і приймати непрості рішення.
«Лякає не війна. Лякають думки про життя, яке було до і буде після війни. А війну треба впустити у свою голову і жити з нею, як з чимось необхідним і невід’ємним, тоді все навколо стає простішим, зрозумілішим і не тригерить, як раніше». (30.07.2022)
«Про далеке майбутнє не думаю. Єдине, чого хочу, – частіше бачити близьких і щоб усі були живі й здорові.
Бій триває».
(21.12.2025)
У хвилини, коли наближається Різдво ми дякуємо захисникам і захисницям, хто нині тримає для нас простір життя, віри й надії!
Слава Україні! Героям Слава!