родинний будинок Адальберта Ерделі
19.09.22 в рамках відзначення річниці смерті Адальберта Ерделі відбулося урочисте відкриття Будинку творчості Адальберта Ерделі. На якому серед запрошених були голова Закарпатської обласної ради Володимир Чубірко, голова ради області Саболч-Сатмар-Берег Оскар Шестак, генеральний консул Угорщини в м. Ужгород Йожеф Бочкої, очільник Департаменту культури Закарпатської ОВА Євген Тищук, ректор Закарпатської академії мистецтв, професор Іван Небесник, науковці, художники, представники духовенства та громадських організацій.
Паланківський будинок родини в якому з шести років жив відомий живописець і донині стоїть на вулиці Адальберта Ерделі, 22 м. Мукачева. Тут пройшли дитячі роки Адальберта, навчання у школі, гімназії, формувалася любов до мистецтва. Саме тут він прогулювався з коханою Кеддо берегами Латориці та пагорбими Ловачки, Павлової гори і вперше написав своє «Вірую» про кохання і найгарніший травень. В Мукачеві почалася його кар'єра від вчителя педагогічної семінарії до директора горожанської школи. Саме тут він вперше дає приватні заняття з образотворчого мистецтва та в 1921 році разом з Йосипом Бокшаєм, Юлієм Вірагом та Самуелем Берегі бере участь в організації першого мистецького об'єднання на території Закарпаття «Клубу русинських живописців», керівником якого став поважний художник Юлій Віраґ.
Навіть після переїзду митця в Ужгород майже щонеділі він приїздить в Мукачево, відвідує батьків і рідних. Адже, важливою традицією був недільний обід y батьківській хаті в колі рідних і друзів. Тоді, Адальберт приносив дарунки, a молодих паланківських діточок іноді заставляв шукати розкидані ним монети, у кінці вишикував їх і тому хто знайшов найбільше давав премію або морозиво. Щонеділі до ночі вони обговорювали проблеми мистецтва з братом Яношом та щиро ділилися думками, спогадами і спілкувалися про наболіле.
Коли в 30-х роках у братів Адальберта і Яноша виникла ідея будівництва власних майстерень на території подвір'я, вони запросили сусіда у якості спеціаліста і радника, який керував всіма будівельними процесами. Майстерня згодом кілька разів також змінювала свій вигляд. Спочатку це була цільна будівля з односхилим дахом розділена на два однакових приміщення вхідними дверями й коридором. З правого боку від входу була майстерня Адальберта, а з лівого Яноша. В обидві майстерні були вмонтовані величезні вікна, які складалися із металевої каркасної решітки та вставного скла. Вони неодноразово служили фоном у окремих натюрмортах та відомому портреті батька.
Житло кілька разів перебудовувалося внаслідок формування додаткової жилої площі, конструктивного вдосконалення та післяпаводкових ремонтних робіт. Так поступово із однокімнатної будівлі формується трикімнатний будинок із господарськими приміщеннями та садом. Відомо, що Бейла неодноразово малював Мукачівський замок із сусіднього двору напроти батьківської хати. Господар виявився будівельником, який любив довго спілкуватися з художником та завжди пригощав його власним вином.
В 2019 році завдяки підтримці угорського уряду і коштів, які було виділено на придбання та відновлення будинку вдалося приступити до дослідної роботи, яка являла собою збір матеріалів про плани, будинкові книги, зовнішній вигляд інтер'єру та екстер'єру.
Наступним етапом було знайдення концепції використання й функціонального призначення будинку. Основними ідейними чинниками для цього служили популяризація імені та творчості А. Ерделі, а також планування туристичних, наукових і мистецьких резиденцій на даній локації.
Важливою частиною роботи також було наповнення музейного сегменту будівлі цінними документами та експонатами. У цьому відношенні проведено пошукову роботу, в результаті якої у будинку були виявлені старі побутові предмети, важливі рукописи (одні з перших взірців роману IMEN), листи, квиток члена спілки художників Німеччини А.Ерделі, а також старовинні фото. Також, Асоціацією збереження та розвитку мистецтва і культури Карпатського регіону передано до музейної збірки графічні твори, фото та окремі праці Адальберта Ерделі закуплені у родини Віллашек та Михайла Феденишинця за грантової підтримки Угорського фонду Габора Бетлена.
Всі меблі експоновані в інтер'єрах подаровані родичами зберегли свій первинний стан та мають власну історію. За спогадами одного з колишніх спадкоємців будинку Тиберія Віллашека у п'ятдесятих роках ХХ століття у якості весільного подарунку для дочки Яноша Ерделі (1902-1964) Гелени Ерделі (1932-2010) меблі для спальні виконав швагро Михайла Ерделі (батька Адальберта) місцевий столяр Михайло Цайскі. Також тут експонуються дві рідкісні оригінальні печі кінця ХІХ ст. виконані на Фрідяшівському ливарному заводі. Комплекс автентичних доповнень: сецесійні люстри, дзеркало, вішалка для одягу, шафи, ключниця, столи, стільці чеського періоду та інші деталі, у повній мірі відтворюють естетику першої половини ХХ століття.
Важливою частиною музейної колекції є окремі документи, листи, листівки, телеграми і фото з сімейного архіву Ерделі, Віллашеків, Феденишинців та перші варіанти романів IMEN і DIMON. У збірці також містяться щоденники й письмові твори «Найгарніший травень», «Дзеркало», «Операція хворого людства», «Моє Вірую» та ін. в яких митець пише про проблеми мистецтва, кохання, сенсу життя а також самоідентифікацію.
Натомість ще проводиться активна фаза роботи з ландшафтного дизайну території та доукомплектування музейної експозиції. На основі аналізу мотивів окремих живописних творів Ерделі А. навколо будинку розсаджені квіти з врахуванням ботаніки окремих рослин та дотриманням екологічних і естетичних вимог.
З березня 2022 р. у наслідок війни в Україні будинок творчості А. Ерделі став прихистком для двох сімей зі сходу України, які проживають там і сьогодні. Того ж місяця дім було введено в експлуатацію.
