1 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ ЗАХИСНИКІВ І ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ. МИХАЙЛО ХОДАНИЧ ПРО ВІЙНУ МОВОЮ МИСТЕЦТВА
1 жовтня ми вшановуємо тих, хто захищає нашу державу, її свободу та майбутнє. Це день подяки і пам’яті, день глибокої поваги до військових і цивільних, які у найважчий час стають на захист Батьківщини. Закарпатська академія мистецтв пишається своїми викладачами, студентами та випускниками, які поряд із творчою працею взяли на себе відповідальність захищати країну!
Сьогодні наша розповідь про Михайла Ходанича – викладача спецдисциплін, художника і скульптора, який нині перебуває на фронті. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Михайло добровільно став до лав територіальної оборони, підтвердивши, що бути митцем – означає не лише творити красу, а й боронити її. У квітні 2022 року його ешелон вирушив на Схід. Нині він молодший сержант та вже понад 3 роки його музи не мовчать під гуркіт гармат.
Здавалось би, у сучасному світі війна таких масштабів – неможлива, а виявилося, що не лише можлива, а й здатна тривати роками, руйнуючи міста, долі та цілі покоління. У такі моменти професії втрачають значення, адже коли постає питання про захист держави, усі стають просто людьми, об’єднаними спільною боротьбою за життя, свободу і майбутнє. У цьому контексті творчий шлях Михайла Ходанича – це своєрідний маніфест художника, де слово, колір і форма не відділені від боротьби за життя та свободу.
Сьогодні у перервах між бойовими завданнями Михайло Ходанич теж не полишає творчість – просто в бліндажах та окопах робить замальовки своїх побратимів, уважно вловлюючи характер, настрій і внутрішній стан кожного. Ця серія є своєрідним мистецьким щоденником війни, де кожен аркуш стає фрагментом особистої й загальнонаціональної історії. Роботи виконані звичайним олівцем на папері. Саме вибір цих матеріалів обумовлений специфічними умовами фронтового побуту – компактність, мобільність та швидкість виконання.
Погляд, напруженість м’язів обличчя, втомлені або, навпаки, палаючі очі – усе це формує образ людини, втягнутої у вир війни. Художник не ідеалізує своїх героїв, а навпаки – демонструє їхні справжні переживання: втому, тривогу, напруженість чи бойовий запал. Глядач бачить не лише портрети, а й може відчути атмосферу фронтового життя, де поруч із ризиком і втомою залишається місце для дружби, гумору та підтримки. Через щирість зображення, увагу до деталей і документальну фіксацію переживань бойових побратимів, ці твори перетворюються на справжні свідчення історії, що твориться в реальному часі.
Творчість Михайла Ходанича є важливим прикладом того, як сучасне українське мистецтво стає інструментом осмислення війни, пам’яті, ідентичності та надії.
Слава Україні! Героям Слава!
Олеся Тимчій, Оксана Гаврош
