Світла пам’ять Володимиру Микиті

У такі дні ми залишаємося на самоті перед небом і прагнемо зрозуміти парадокс життя, дочасність якого видається непорозумінням. Але дійсність невблаганна і свідчить фактами – історія це невблаганна плинність часу, коли ціла епоха стає тільки пам’яттю. Сьогодні завершилася епоха визначного сина Срібної землі Володимира Микити, почесного доктора Закарпатської академії мистецтв та багаторічного члена її наглядової ради. Володимир Микита був тим Doctor Honoris Causa, який вчив своїм життям, виступаючи прикладом служіння мистецтву та своєму народу. Жодна подія в закладі не відбувалася без його активної участі.

Митець стояв біля джерел заснування Академії, він любив цей навчальний заклад, любив студентів, життя і свій край, а любов не буває безплідною. Твори Володимира Микити давно стали іконографією архетипів культури нашого краю, де не можемо не згадати його «Ягнятка». Образ посивілого вівчаря, який тримає у натруджених руках крихкий білий клубочок – ягнятко, таке маленьке тендітне беззахисне перед світом життя, яке можеш сховати для себе у стайні, а можеш подарувати іншим. Володимир Микита вибрав другий варіант, подарувавши світ своїх образів нам, допомагаючи сучасникові заглянути за ширму історії, а відтак доторкнутися до життя яке не проминає.

Сьогодні Академія поділяє сум родини і хоче висловити свою велику вдячність за життя народного художника України, члена-кореспондента Академії мистецтв України, дійсного члена Національної академії мистецтв України, лауреата Національної премії України імені Т. Шевченка. Вічна пам'ять.

Колектив Закарпатської академії мистецтв.